Ну зараз буквально останні роки оця-от природна мова стала вже якоюсь реальністю:

ви пробували і Siri, пробували і google assistant пробували і

, i для китайського ринку природна мова вже є доступна

Відповідно, нарешті воно є чимось реальним і можливим.

Наступний спосіб класифікації - за способом організації програмного забезпечення.

Ті, хто з вас пообирали зараз стиль лабораторних робіт у вигляді мікропроекта,

те ,шо ви мені вже трошечки показували на лабораторних

якраз у вас ті елементи є поки що жорсткого типу

Ті скріни, які я побачив у ваших розробках,

у вас там не було можливості якимось чином міняти зовнішній вигляд скрінів

І оті всі набори скрінів,які ви вже спробували зробити для ваших проектів,для ваших програмок

у вас там все повністю зафіксовано: от ви намалювали, що у вас зверху буде така панелька і все,

і не придумали, яким чином користувач може собі це поміняти.

Чи може він переставити, чи може він собі зробити цю панельку вищою,чи може він її взагалі відключити,

чи не подобається йому шрифт,не подобається йому колір,от у вас все є зараз зафіксовано.

Тобто ви наперед заблокували можливість будь-яких змін.

Як правило,більшість користувачі будуть задоволені,їм цього вистачає,поки вони користуться вперше.

Чим довше користується людина, тим більше вона починає асоціювати вашу програму з її особистістю.

Як тільки почнеться цей процес через пару місяців - ця асоціація зразу почне конфліктувати з вашим фіксованим набором.

Людина почне злитися: "Чому я користуюсь, я такий досвідчений користувач,я ваш постійний користувач чому ви мене заставляєте йти по жорсткому напору?!".

І вона завжди захоче , щоб ви дали можливість зробити гнучкий тип.

Якщо ви цього не зробите, є велика ймовірність, що користувача ви з часом втратите,

а чим більше ви будете їх втрачати,тим відповідно ніхто не буде користуватися вашою програмою.

Не будуть користуватися - не будуть купувати,не будуть купувати - не буде грошей, не буде грошей - не буде розвитку програми.

Спочатку можна зробити фіксовані скріни,через півроку-рік мусите дати можливість гнучкого типу.

Або, щоб була якась певна адаптації до статистики використання постійними користувачами.

Якщо ви бачите, що вони щось використовують, щось - ні,ви маєте переробляти або сама програма має адаптуватися під ці зміни.

І відповідно маєте дати можливість різних схем.

От дуже добре, коли зараз є можливість писати одну і ту саму програму під різні платформи,

ви,наприклад, написали під Андроїд одну програмочку,там по-одному виглядає,написали під планшети - воно ще виглядає по інакшому,

написали під платформу Майкрософт чи під веб-платформу

Нібито там і є фіксовані набори, але людина користується різними гаджетами і оцього

дискомфорту в неї менше з'являється, відповідно гнучкість вже адаптується.

Ну і ,звичайно, що треба, зараз новий тренд у всіх програмних засобах і інтерфейсах - це додавати лінгвістичний процесор.

Тобто ви бачите, що в багатьох програмочках всюди ,де є поле вводу,там де ви клавіатурою

блимає курсорчик і ви починаєте набирати, отут чимбільше починають додавати можливість: такий мікрофончик ставлять,

яким ви можете тут щось говорити і воно саме буде за вас текстик набирати.

І лінгвістичні процесори тепер підключати є дуже легко: тобто є поле вводу,

підставляєте компонент,підключаєте взаємодію класів і ще додається voice-інтерфейс для текстової клавіатури.

Ясно, що людина, яка не хоче витрачати час на набір або вона сидить за комп'ютером,то їй зручно за клавіатурою набирати,

якщо вона за телефоном, на маленькому екрані набирати незручно,voice натиснули,продиктували,

потім при потребі скориктували, схема є більш гнучка,адаптується під різних користувачів,під різні пристрої і легша.

Так само, ви бачите, що зараз є можливість автоматично підключати до цієї лінгвістики і морфологічно-синтаксичний аналіз.

Початки:клавіатури з швидким набором слів,з швидким набором тексту.

Знов-таки,даєте можливість - людина більш задоволена - реалізація виходить кращою.

Ті,хто будуть з вас,всюди де бачите, що у вас буде поле вводу,

домалюєте кнопочку мікрофону,щоб людина мала можливість клікнути і вискочить диктування цієї штуки.

Новий тренд: нарешті є можливість реалізовувати, потреб великих програмування це не вимагає,

на сьогоднішній час, але гнучкість набагато в нас збільшиться.

Всюди,де тепер є поле ,постарайтесь дати можливість вводити звуковим.

Перерва.

Тепер ми розберемо з вами ще один спосіб, це у нас діалоги і типи діалогів.

Отже,є лінгвістичні засоби.Будь-який діалог це завжди якась є лінгвістика.

Тобто якимось чином у вигляді чи слів,чи меню,чи команд ,чи мнімоничних іконочок

у вигляді картиночок відображається якийсь стан нашого програмного продукту,наших програмних вікон

і людина має це прочитати або по іконках або зрозуміти як реагувати на вашу програму.

Отже,у нас все в будь-якому випадку зводиться до набору переліку типових лінгвістичних команд

і яким чином людина реагує на цей лінгвістичний перелік: чи це словесний,чи менюшний ,чи якимись іконочками намальований.

І отут якраз являються і підтипи.Такий,так званий,абстрактний тип,

він дає можливість вам описати основні компоненти і реакції,і взаємодії.

Оце якраз те, шо ви будете робити на лабі №2 і потім удосконалювати на лабораторній №4.

Тобто це буде така абстракція.От дехто з вас у своїх мікропроектах, ви малювали скріни,

що буде наступним скріном, не дуже детально ви розмалювали кнопочки, не дуже детально ви розмалювали поля вводу.

Щось мусить бути і кудись переходити.Оце є перший абстрактний етап, де ви зробили розкидку по основних компонентах,

просто розкидали ,які дії буде виконувати людина і які будуть реакції, наприклад, кнопочок і скрінів самої програми.

Або навпаки: щось зробила ваша програма, вона має щось показати на екрані і має бути якась адекватна реакція людини.

Наприклад,програма завершила стирати якийсь файл і вискакує віконечко ,каже:"Все, я завершив стирати,виключити комп'ютер".

Все,людина зреагувала - виключила комп'ютер.Або,наприклад,ви набрали кнопочку "Форматувати весь вінчестер",

реакція системи може і не стирає всі файли, тобто мусить бути дія і реакція.

Тобто ви зараз абстракно у вигляді таких приблизних скрінів розмальовуєте.

Якщо ж,наприклад, ви збираєтеся писати у вигляді такого текстового інтерфейсу,де будете керувати командами

або створювати якийсь API,тобто команди виклику якихось дій,зрозуміло,що треба буде зробити якийсь інтерпретатор.

Тобто воно має тоді якимось чином ділити на складники оці команди,ділити на параметри,

якісь мають бути розділювачі між елементами або хеш-теги,ви будете в перелік передавати.

От так само, як пишуться боти для телеграма: ви можете давати певні команди,

чи дефісам їх спереду задавати чи хеш-тегами,відповідно інтерпретатор має реагувати на оті ключові символи для взаємодії.

Ну і, ви маєте чітко,однозначно вказати,що ми показуємо,яка буде однозначна дія і яка буде однозначна реакція.

Тобто от якраз перший етап створення нового інтерфейса - це зробити щось хоча б просте і пряме,

якщо ви зробили вже щось пряме,початкове, далі вже більш гнучке,ми доробимо вдосконалимо в 4 лабораторній роботі.

Отже з абстрактним типом ми розібралися.Перший етап ескізів ви накидаєте по предметній області і

далі треба переходити до конкретного.Отут якраз повністю на цьому етапі визначаються

всі чіткі повідомлення, все, що буде конкретно написано на кожному скріні,тобто:чому саме таке

лінгвістичне слово ви вибрали для такої команди,чому саме такий розмір шрифта,чому саме таке положення,

чому,наприклад, на екрані, ви поставили кнопочку "Окей" саме тут, чому її не можна було розмістити отут.

Чому саме тут написали якийсь заголовок цього всього.