такі середньо-статистичні часові затримки

але для кожної людини ці реакції є по-різному

і вот, коли людина щось побачила, як швидко вона спрацювала

для неї, як правило, підключають таймери, садять психологів, вони таймерами рахують-рахують,

засікають час, спостерігають за обличчям, спостерігають за очима, за рухами кінцівок

чи людина нервується при якихось діях. І реакція вибору, оце дуже цікавий момент

з точки зору ергономіки. Є великий екран, купа різних кнопочок. Чому саме людина вибрала ту кнопочку, в прешу чергу,

чи вона довго її шукала, в якому місці вона намагалась її розшукати? Ну ви знаєте, що вот

більшість сайтів, як побудовано? О тут як правило іде якась там панелька-меню, о тут якийсь логотипчик, як правило, ставлять

тут, як правило дають мій кабінет, логінення, там якісь допомога, і людина звикла завжди вот сюда шукати

ага, сюда я логінюся, сюда я дивлюсь шо то за сайт, а тут вже намагаюся знайти якийсь контекст того сайту.

Якшо шось поміняти, як довго буде відбуватися вибір? Чому сюда пішли, чому сюда, а чому не туда і так далі.

Це тоже цікава група методик. Далі. Яким чином реагує на рухомий об'єкст? Є люди, які на приклад, з точки зору психології

взагалі дуже погано сприймають зміну модифікацію якогось інтерфейса, вони просто не помічають змін

і взагалі, на приклад, не реагують на рух. Тобто якшо є анімаційні банери, на них теж реакції ніякої нема.

Або навпаки, як тільки щось зміниться на екрані, людина туда фокусує увагу і відповідні дії відмовляються.

О це теж є важливі моменти, вони створюють додаткові коефіцієнти у формулах і дають фінальний розрахунок часових параметрів.

Визначення так званих порогів і динаміки чутливості. Ну це дуже часто пов'язано з зором, дуже сильно.

Якщо людина має послаблений зір, відповідно вона не може, на приклад, розпізнати деякі кольори,

не може розпізнати градієнти, відмінності, там, підняті панельки, опущені панельки, вона просто не баче контрасту між елементами

відповідно вона гірше попадає в певні меню. Теж треба це дослідити і відповідно адаптувати ваш інтерфейс.

Перциптроні дослідження - це розпізнавання образів, чи людина правильно зреагувала на кнопочки і чи поняла що це є

кнопка, чи це чекбокс, чи це радіо-батон. Мнемоніка - це, в основному, іконки, якими ми позначаємо ті чи інші функції.

Ну і когнітивні процеси - відповідно людина обдумала, прийняла рішення і саме там натиснула на екрані в цій зоні, а не десь поряд.

Оце якраз теж відноситься до психологічних методів. І є такі ще, грубо кажучи, апаратні способи електрофізіологічних досліджень.

Ну в цьому варіанті до людини прямо підключаються дроти, визначаються "тіпа" гальмівнічні, електричні параметри

визначаються різноманітні томограми мозку, визначаються електричні взаємодії. І вот на приклад перший спосіб - це

електроенцефалографія(складне слово :) ) - це як правило, в психічних лікарнях підключаються до мозку сенсори

і дивляться реакції тої чи іншої зони мозку. Ну впринципі, в наших умовах, ми на лабораторках таке не зробимо, це більш

до медичного університету, але було би цікаво теж зробити повне дослідження, коли людина створює або програмує або користується

програмним продуктом. Є ще різноманітні датчики для запису електричної реакції м'язів, тобто як ви рухали мишкою, скільки часу

ви потратили, яка м'язева напруженість у вас є, чи буде при цьому втмоа, чи не буде втома, які групи м'язів працюють,

ну це як правило, використовують для створення нових клавіатур, для нових мишок, способів тач-скрін дотиків, ну ми на лабораторних

таких наврядчи зможемо робити. Є ще датчки шкірно-гальванічної реакції, тобто це теж які відчуття, психологічні, людина відчуває

і теж можна числами це все порахувати. Ну, як правило, ми на лабах таке теж не будемо робити, бо настільки детальне дослідження нас не дуже цікавить на лабах.

Ну і електрокардіограми, тобто серцебиття, яка є реакція по всьому організму? Впринципі теж було би цікаво дослідити реакцію на

програмні продукти, це було би точніше, але ми теж не будемо. Плюс є ще дуже цікава штука, її зараз, останнім часом,

на багатьох офісах, які роблять юзабіліті дослідження, почали використовувати в прямому етапі. Це підключаються сенсори

до обличчя і якраз по обличчю можна визначити де людина диветься на екран, в яку зону частіше. Ну і відповідно в тих зонах,

як правило, або реакламу потім вставляють, або інформацію про ситуацію з програмним продуктом. Для інтернет-магазинів о це вот

зараз реально дуже часто використовуюють і впринципі цього достатньо є для визначення реакції людини.

Є ще деякі методики, вони якраз стосуються самк зорової зони, тобто зона м'язів навколо ока і якраз по них можна визначити в яку

точку екрану якраз людина дивилася. Теж є важливий момент, дуже часто на офісах почали це використовувати, відповідно

якість збільшуєтсья. З'явилось багато таких пристроїв, вони тепер щей визначають, чітко, сівківку, куди людина конкретно дивилася.

Тут ще більш чітка реакція. Ну і плюс, коли людина користується, вона завжди має якусь міміку: чи їй сподобався екран,

чи не сподобався, якась емоційна складова є, на м'язах обличчя, коли вона користується. Можна визначити момент подиву,

момент розгубленості, якщо людина вивчає цей програмний продукт. І теж можна підкоректувати наші скріни і наш елемент.

Так, шо в нас там по перерві? Якраз перерва, так? Зробимо тоді перерву і після перерви розберемо які параметри є в користувача

і що він буде виконувати в своїй роботі.

Отже, ми перед перервою зупинилися на початку цієї теми "Місце оператора в ергономічній системі"

Завжди коли ви робите якісь процеси автоматизації, ми і коли програмуємо завжди намагаємося щось автоматизувати.

Відповідно треба визначити де є роль людини, а де не є роль людини. Що можна лишити ще на людській частині, а шо

лишити на програміській частині, тобто які дії автоматизуються, а які не автоматизуються. І вот тут якраз треба чітко розписати буде ролі:

роль людини, що вона буде планувати в інтерфейсі, що вона буде контролювати і відповідно, що у нас буде робити наша,

грубо кажучи, система - машинна, штучна, чи то роботизована система, чи це інтерфейсна складова програмного.

Тобто які функції лишуться на одній складовій, а яка функція лишиться на другій. Як правило, завжди коли планують

то завжи дві колонки роблять. Це людина, це машина, це якісь ше там проміжна, разом якась робота.

Що є в користувача. Користувач з кожним днем все більше і більше шось буде керувати. Ви кожен день інсталюєте якісь тепер нові

програмочки, міняєте обладнання, вставляєте інші редактори, щось вам сподобалось - не сподобалось, тобто в вас вот таких кількість

об'єктів постійно збільшуєтьс і відповідно навантаження у вас збільшується. Все більше йде дистанційного керування.

З'явився інтернет мобільний, тепер з телефона ви можете завжди шось віддалено керувати, відповідно мають з'являтися ще більше і

більше пультів дял дистанційного керування і відповідно якісь робити для них скріни ну і плюс управління під мобільні платформи.

І при цьому людина на пряму не може спостерігати за своїм об'єктами, відповідно треба їй давати зворотню можливість бачити,

що відбувається з тим об'єктом, тобто більше датчиків, більше різноманітних вимірювальних пристроїв і відповідно візуалізацію

даних від тих пристроїв вам треба робити все більше і більше. Вот у вас є предмет "Візуалізація даних" якраз оці вот прилади вони мали

би вам давати натяк на то, якими мають бути потім проти. Оці вот візуаліція даних і їхні об'єми і яким чином потім дані, ті графіки,

ті стовпчики, ті якісь кругові діаграми перетворити на спосіб керування. Є плюс напевно спосіб віртуальної реальності

найбільш такий придатний буде для цього розвитку дистанційного керування. З кожним днем складність і швидкість процесів у вас

збільшується. Якщо на приклад років 5 назад, коли інтернету особливо не було, ви тратили купу часу,

ага дома є інтернет, дома є ноутбук, по дорозі нічого не робите, спокійно їдите в транспорті, телефони в руках не тримаєте,

за поручні тримаєтесь і травматизма менше було. Тепер складність збільшуєтся і ви вмудряєтесь даже роботу робити десь в транспорті

Відповідно важливо в цей момент - точність. Ну в транспорті точність у вас, можливо, не буде, рішення якісь ви будете примати і

відповідно психологічне навантаження у вас збільшується. По-ідеї могли ви трошечки відпочити, а тепер майже кожна хвилина у вас є

зайнята, відповідно у вас буде психологічне, коли-небудь, вигорання набагто швидше і втома буде швидше. Є зміст на офісах робити такі

перерви, щоб ви відпочивали хочаби на роботі, просто відключалися від дієвості. Плюс рухома активність. Все більше і

більше люди сидять, відповідно іде якась певна така сповільнення роботи теж фізично ви втомлюєтесь від того і люди все більше якби

ізолюються, з точки зору соціального взаємодії з іншими людьми. Тобто ви сидите всі в гаджетах, сидите в приладах і тіки за ними

спостерігаєте. Ну вот характерна теж конфлікт людини із іншими людьми, зібрались люди на день народження, на весілля

всі сидять в гаджетах, ніхто не дивиться, що відбувається навколо процесів. Відповідно цей конфлікт теж не є добрий - емоційна

складова падає і задоволеність падає. Теж треба врахувати цей момент, щоб дати можливість людям трошки відпочивати.

Ще, що важливе - екстремальні дії, якщо постійно все добре - людина розслабляється і вона потім буде повільно діяти, в неї буде

монотонність такого спостереження. Особливо ті люди, які працюють за пультами, в охороні або керують якимось пристроями

або водії, відповідно у них монотонність постійного спостереження їм заважає, вони можуть не побачити знаки, можуть не побачити

якісь сигнали, стоп-сигнали попередніх автомобілей і відповідно реакції у них будуть сповільнюватися.

Можливо є зміст зробити смарт-лобові скло для автомобілей, там де періодично, на приклад, скло буде казати, що відпочинь

або роби якісь додаткові акценти на розпізнавання знаків на екрані, розпізнавання попередніх машин і якимось чином ще більше

активізувати діяльність людини. І вот тут якраз перевантаження і сенсорні і емоційні і інтелектуальні