Є ще так зване поняття ретикулярного мозку *е* тут якби... які є основні дії, які людина

Гарантовано виконує завжди, так звані базові інкстинкти, якщо на екрані

з'являється якесь вікно з яскравими кольорами,

одразу спрацьвує ефект 'щось сталося', якщо ви

.. в стані спокою, як правило кольори є тьмяними, відповідно людина спокійно працює з програмою і не реагує

Дуже часто це вам видно на різних сайтах. Деякі сайти розмальовані купою графіки, розмальовані картинками,

розмальовані кнопками, шрифтами, так людина не зразу може розібратися що робиться. Ну якщо би це був функціональний сайт,

уявіть собі сайт Укрзалізниці, або уявіть сайт Львівської Політехніки і там

були би дуже яскраві кольори і якісь елементи, тут підхід зовсім помінявся

Ну, звичайно, є базові інстинкти, як виживання і розмноження, відповідно людина все одно буде завжди про це думати і завжди буде намагатися якимось чином

сприймати цей ваш інтерфейс. Якщо ви робите сайт про, наприклад, перукарню

то скорше всього будуть намальовані люди з красивими зачісками, якщо ви робите сайт про залізницю, значить про вагончики і про

рейси і про розклад. Відповідно теж людина має зразу активувати своє виживання

що їй буде добре на залізниці, де вона може зупинитися, де є кімнати відпочинку і ця інформація має з'являтися на елементах

Тепер. Дуже часто використовують так звані поняття 'люди і їхні історії'

'Люди і їхні історії' - це досвід користування тою програмкою. От ви, наприклад, зараз, коли робите лабалаторки, ви так само записуєте

відео то як ви будували скріни, як ви будували ескізи, яким чином будували часові

моделі в 3 лабалаторній. І оттакі відео теж фактично стануть в нас відеоісторіями

де якраз наступні користувачі тих програмних продуктів теж подивлячись

ефективно почнуть користуватись в наступних версіях. І оце якраз дає можливість покращити інтерфейс і

провести статистику і плюс спостереження людей за взаємодіями утворюють так звану неусвідомлену

майбутню активність. Тепер, що є важливе для неусвідомленої активності? Наприклад, є група людей

група людей звикла виконувати якісь дії, відповідно для цієї групи людей активність своя, якісь є рамки поведінки

і людина всеодно буде робити саме так, а не інакше

Ну наприклад,є група , ви знаєте такі є соціальні там 'емо', 'готи' і під них так само варто було би зробити якісь інтерфейси

Теж поведінка людей є чітко регламетована, вони якимось чином домовились між собою

вони виставили собі певні рамки і відповідно такі самі рамки ми маємо поставити і на скрінах нашої програмки

Не варто робити якесь протиставлення, теж вони користувачі і теж є частиною аудиторії

Ну і ще один пункт - це є раціональність, як правило, неусвідомлена дія скорочує дієвість людини

тобто людина виконує тільки ті дії, які їй потрібні, якщо давати їй щось надлишкове, навряд чи вона це буде виконувати

пропустить, або скоротить свої дії, або скоротить свій час на використання

Буде довго ваша програма працювати,довго шукати менюшки, не так розміщено - поведінка стає нераціональною

Постійно щось підтверджувати ..теж якість у вас зменшується. Наступне, що треба зробити для того щоб правильно промоделювати

це так зване 'свідоме' моделювання. В такому випадку ми, як правило, закладаємо модель поведінки

це те, що ви робили в 2 лабі, потім робите в 4 лабалаторній це так звані сценарії поведінки, тобто є один скрін, є другий скрін

і ви моделюєте яким чином людина буде переходити по цих елементах

Ну і перше, що треба потім продивитися - чи люди дійсно по цьому сценарію виконують дію за дією, і чи вони вкладаються нормально в часові межі

От таке поняття, як відповідність моделі. Ви спочатку продумали: "ага в мене людина перше що побачить це це

потім вона виконає ту дію, потім другу дію, початком буде ця частина екрану, завершенням буде друга частина екрану" Ну але люди дуже часто уявляють той процес трошки по-інакшому

і вам якраз треба якби створити таку .. ну кут, напрямок, щоб ці дії були чітко спрямовані від початку

до екрану. Наприклад, люди чітко уявляють собі, як читати книжки, вони чітко уявляють там наприклад, як водити автомобіль

Відповідно якщо є програмка про фотогалерею, про фотографії, вона чітко розуміє, що там треба гортати фотографії

переходити від одної до другої фотографії, якщо там є якийсь інтернет-магазин, то теж більш-менш людина розуміє, що треба переходити

по товарах, по групі товарів, відповідно керування в тих чи інших діях є по-інакшому. Є ще наступний етап - це відповідність алгоритму

Тут ви маєте людині прописати всі можливі дії: вот тут вона знаходиться спочатку, тут в неї, наприклад, кінець

і для того щоб встигнути зробити якусь дію, вона одну дію проходить, другу дію проходить, потім селектор вибирає

або так або ні, чи вона піде на цю дію,чи на цю дію. Відповідно ви, як правило, спочатку розпишите от таку схему

або ЕR-діагріми, або блок-схеми, або просто UNI-законмірсті, або use-case закономірності

в яких ви пропишите які взагалі дії мали виконуватись, потім вже для кожної дії ви розмалюєте функціонал

а по функціоналу вже розмалюєте екрани, ну і підберете ті чи інші контроли, ті чи інші елементи керування на вашому скріні

І .. що ще мусить бути - обов'язково мусить бути звязність

якщо вдруг у вас на якомусь певному етапі ви не продумали дії, то, як правило, це є тупікова

елементи і... незв'язна елементи вам буде тяжче показати

і людина завжди дуже легко звязує якісь такі поняття. Вона подивилась на один скрін, подивилась на другий і більш-менш собі моделює

взаємодію з цим елементом. Можливо вона навіть змоделює собі зовсім інший сценарій, ніж ви, наприклад, собі уявляли

і порозмалювали його по функціоналу. Знову ж таки, коли ви записуєте всі дії користувача, спостерігаєте за ним, ви навіть можете створити нові сценарії

і створити нові скріни. Що ще є важливим, є так зване ще поняття метафори. Метафора - це,як правило, загальна концепція, тобто взагалі що може бути якби в цьому чи іншому підході

і це якби є така важлива концепція - загальний підхід. Ну , наприклад, метафора робочого стола

тобто що на столі лежать - олівці, ножиці, пензлики, лінійки - людина щось міряє, виставляє, ділить

ви так само зорієнтували її в екранах - поставили теж їй можливість редагування, малювання, набирання тексту, один файл, другий, третій файл

і людина коли асоціює себе з тою метафорою, вона легше виконує дії, які їй потрібно

Ну і що ще важливо - звичайно, що треба досліджувати користувачів - які їхні були дії, які були відгуки

що для неї було важливо, чи скористалася вона тим функціоналом, чи не скористалася вона цим функціоналом, порахувати статистику, порахувати час

і відстежити всі ті діяльності, які вона виконує плюс зробити певне опитування

бо є ще багато емоційних складових при взаємодії і оці емоції теж необхідно пройтися по них і теж їх врахувати

ну і тепер ще розберемо таке пояття як потреби та соціальність користувачів. Людина, коли щось робить, їй то цікаво і вона з запалом

в то входить, то в неї з'являється так званий гормон дофамін, який якби відображає задоволення

від якоїсь дієвості. От ви наприклад теж сьогодні прийшли на пару, скорше всього в вас, напевно, мав би виникнути цей гормон - дофамін

від тої діяльності, якою ви зараз сьогодні займаєтесь, тобто вам можливо є якийсь рівень цікавості і цей рівень цікавості якби активує якби мозговий голод

тобто жагу до знань, або жагу до чогось такого пізнання, і оце-вот, коли ви інсталюєте якийсь новий програмний продукт

перше що виникає у вас так само мозковий штурм, ви розглядаєте цю програму, вона вам цікава, вона викликає оцей-вот гормон

і то як оформлена та чи інша програма, завдяки її функціональності, наскільки вона складна, вона викликає якийсь такий елемент задоволення

від користування цими об'єктами. Ви напевно теж коли от купуєте собі смартфончик, купуєте новий ноутбук - у вас цей гормон одразу зашкалює

бо вам тіпа кайфово від користування функціоналом, і якість покращується

плюс .. що ще ваш мозок завжди хоче - він хоче постійно більше інформації. Тепер, коли з'явився інтернет,

коли з'явився швидкий доступ до інтернету через телефони, через смартфони, через соціальні мережі, ви ту інформацію просто поглинаєте

такими кількостями, що буквально років десять назад це неможливо було

відповідно велика кількість інформації, яку ви отримуєте дає вам ілюзію великого вибору

ви всеодно потім її майже не запам'ятовуєте цю всю інформацію і вона якби накопичується у вас, ви якби .. у вас з'являється відчуття що ви ніби

цю інформацію це ваша інформація, ви ніби її контролюєте, ну насправді потім коли доходить діло до якоїсь реальної роботи там цю інформацію ви не можете чітко застосувати

і якраз один з варіантів при створенні оцих-вот інтерфейсів не обов'язково людині якби давати повне розжовування

всіх дій, які можна виконати з тим продуктом. Знову ж таки треба порціями робити для того щоб не перенавантажувати отою великою кількістю інформації

да ілюзія буде можливості, але всеодно людина фізично не встине покористуватися всіма функціоналами

і подивитися всі можливі накопичення якби даних, які є у вашій програмі. Що ще важливо

для якості - так званий зворотній звязок. Ви дуже часто бачите, що майже всі програмочки, всі сайти там завжди є така окрема зона, де ви можете написати якийсь відгук

поставити лайк, поставити рейтинг, тобто це якраз і є намагання дослідити статистику

емоційної складової,бо одне діло ви порахували статистику користувань, кліків, натискань, переміщень по екрану