В третій лабораторній порахує закономірності часові, зрозуміє, що то є добре чи це є погано.

І в четвертій лабораторній перероби скріни на удосконалені.

І тут з'являються одразу методи, які вивчають оператори.

Оператором ми в даному випадку будемо називати тих людей, які співпрацюють або розробляють інтерфейс, або потім використовують їх, інтерфейси.

Перша група методів це є психологічні. Це є дослідницькі, ми ще далі з ним розберемося, і ті, що випробування.

Дослідницькі робляться перед проектом.

Тобто іде спілкування з замовником, іде спілкування з початковими групами потенційних користувачів, щоби вони хотіли бачити, щоби не хотіли,

чим вони користуються вже, що їх не влаштовує в тих продуктах і що переробити.

Випробовування, це вже коли на основі цих досліджень щось зробили, потім дали людям покористуватися

і отоді вже йде вже перетворення з ідеї на вже якийсь прототип і вібувається знову ж таки випробування.

Далі. Фізіологічні - контроль за станом оператора.

Тобто тут людині дали користуватися, підключили до нього купа датчиків, слідкують за його зором, слідкують за його рухами,

слідкують за його моторикою пальців, моторикою очей, втомою і дивляться чи це випробування пройшло правильно.

Далі ці всі дані статистичні, числові, виправляються методами статистики.

У вас по ідеї був предмет про статистику, аналіз даних, візуалізація даних у вас зараз є предмет

Ви ці всі статистичні обробки там проводите.

Тобто вираховуються тренди і закономірності, а ті закономірності дасть можливість вам потім знову провести нові дослідження

і знову тут щось виявити проблемні елементи.

Знаходять оці закономірності, знаходять тренди, знаходять усереднені значення і, знову ж таки, перепрограмовують інтерфейс.

Ну і моделювання. Перед тим як віддавати програмістам, за яких треба буде заплатити за їхню роботу,

як правило оті ескізи, то, що ми робимо в другій лабораторній, їх або роздруковують, або дають спробувати покористуватися неповним функціоналом

і спостерігають за поведінкою людини, за імітацією, за математичною статистикою.

Ну то що в нас в другій лабораторній, там у вас один з пунктів завдання, які мокки зробити інтерактивними, тобто клікабіліті.

Що ви натискаєте якусь там мікрокартиночку, вона переходить на інше вікно, відображає якусь менюшечку.

Тобто оце і є ті модельовані скріни, але вони до кінця не запрограмовані,

тобто людина просто провірить чи буде їй зручно клікати, чи не буде.

А вже остаточний фінальний ескіз вже потім будуть віддавати це програмістам.

Ми напевоно зараз зробимо невеличку перерву і потім ще далі пройдемося по оцих [UNKNOWN WORD]

Ми зупинилиця на оцій от схемі, розібрали такий порядок, в якому ми маємо застосовувати психологічний метод

і проаналізувати нашого основного користувача і відповідно проаналізувати ту діяльність, яку робить проектувальник інтерфейсу і проектувальник людино-машинної взаємодії.

Тобто він має подивитися на стан людини, охарактеризувати його мотиви і ще з'ясувати які елементи переносяться на наш комп'ютер, на нашу машину.

І пройдемося далі до наступних означень.

Отже у нас інженерна психологія, вона якраз вивчає оті процеси сприйняття,

тобто коли людина найбільш активує свою увагу і коли вона здатна в той момент сприймати.

От наприклад навіть ми беремо зараз лекцію. На цій лекції деякі студенти уважно слідкують, вони якраз активували своє сприйняття.

Дехто має важливіші якісь можливо справи і він тільки краєм вуха слухає цю лекцію.

Відповідно до інженерної психології так само відносяться оті от закономірності і методи виявлення вмотивованості сприйняття,чи вартує сприймати, чи ні.

Ви так само можете намалювати красиві скріни, багато кольорів, поставити класні кнопочки-менюшечки, розмістити це все.

Людина тупо дивиться на екран і ті елементи, які ви вважали за нормальні і ті, що людина мала би на них зреагувати, вона тупо не реагує на них абсолютно.

Тобто, знову ж таки, необхідна чітка зональність екрану.

Є методи, так званого альтрекінга, коли відслідковують фокус уваги, ми там на наступних лекціях ще будемо розбирати.

Якраз вивчаються статистичні закономірності по площині: в яких зонах людина частіше сприймає інформацію,

в яких зонах вона гірше сприймає інформацію і, відповідно, де варто розміщати елементи і де не варто.

Далі. Переробка оперативної інформації. Наприклад на сьогоднішній лекції оперативна інформація є сприйняття всього, що тут є на екрані.

Звичайно що коли є ближче до кінця семестру, людина усвідомлює що їй потрібно ну дуже оперативно сприймати інформацію

і ви будете скорше всього відеолекції продивлятися отак: крутити їх, одне подивилися, друге подивилися, тертє. Зробите уікенд ютуба.

Ясно що при такому оперативному сприйнятті у вас частина інфомації пропаде, частина запамятається.

Якщо ви рівномірно робите навчання, то теж.

Перша інформація забудеться, остання ще більш-менш буде пам'ятатися.

Знову ж таки якщо ви наробите дуже багато вікон, наробите дуже багато послідовних дій, які має виконувати людина,

то потім, поки вона дійде до останньої стадії, вона просто забуде, що робилося на початку програмного серидовища.

І відповідно ви маєте зробити так, щоб людина прийняла рішення.

Подивилася вона - а рішення не прийняла, нічьо не клікунла.

Відповідно дії не робляться, функціонал тупо не працює. Так само як сьогодні.

Ви послухали лекцію, подивилися лекцію. Чи прийняли ви рішення законспектувати щось собі в зошит яким ви зможете користуватися на екзамені?

Змогли ви це зробити, чи не змогли, прийняли це, чи не прийняли?

Далі. Помилкові дії. Людина з певним часом починає втомлюватися і відповідно неправильно робить дії.

Ви самі напевно знаєте, що в кінці семестра, коли ви довго щось робите, курсову, довго програмуєте, рано чи пізно ви натиснете delete, підтвердите delete

і просто ціна вашої дії - ну пропав весь курсак, пропав весь проект.

Або ваш комп'ютер перегрівся, пауз ви не робили, теж все пропало.

Відповідно ви маєте добавати можливість резервних копій і можливість скрінів, які би відображали галочки:

"так роби резервні копії", "так роби з певним переліком часу резервні копії", чи "відновити з можливої резервної копії."

Відповідно теж ви маєте зробити в настройках додаткові скріни, де це буде враховано в наших помилкових діях.

Далі. Мінімізайція витрат. Тобто всі кроки, які виконуються, мають мати мінімальний час,

Бо час це найдорожча частина любих виробництв.

Ми з вами третю лабораторну робимо, там де рахуємо часові затримки.

І оці всі затримки треба мінімізовувати, щоб людина швидше сприймала інформацію на екрані, нічого її не відволікало,

вона могла тут же зрозуміти, яке їй прийняти рішення потрібно.

Тобто рішення приймається як правило бінарно, або на 3 пункти, або на 4 пункти.

Так, взяти; так активувати; візьми або одне, або друге, або третє.

В таких випадках ви рішення приймете краще. Дасте 10-20 альтернатив - оооо, то на довго затянеться. 20 альтернатив - помики 100 процентів будуть.

Мінімізація витрат на 20 пунктів можливих виборів на екрані тоже буде довга.

Ви напевно бачили в багатьох програмах, в них є оте вікно з налаштуванням програмного продукта.

І там тих галочок сидиш, виставляєш, настроюєш, настроюєш, вже навіть не фокусуєш увагу.

Десь там просто так галочку поставив - а хай буде, потім розберешся коли вона є.

Якби ви зробили групування по панельких, або ще краще коли ці панельки згортаються.

Тобто людина частину налаштувала, потім можливо пізніше до другого перейде, до третього перейде кроку.

Мініммізація часу є, помилковість зменшується, фокусування сприйняття збільшується.

Відповідно все класно, інженерна психологія працює.

Всього-навсього треба було зробити якесь групування. Ну і плюс підтвердження дій.

Якщо ви просто даєте можливість людині клікунти - людина клікає все підряд. Клікає і клікає, ну і добре.

Якщо ви зробите поле введення, там де треба щось набрати, отам людина більше подумає.

Ціна помилки мінімізується, сприйняття збільшиться. Ну правда єдине що час при цьому збільшиться. Ну зато помилковість зменшиься.

Коли ця психологія з'явилася? Офіційно її ввели в міжнародній класифікації як науку, зробили в 1957 році.

І затвердили як таку дисципліну, яка дійсно потрібна з розвитком технологій.

І розберемо зараз основін напямки. Тобто коли ми фокусуємо.

Ну воно корелюється з тими всіма поясненнями попередніми, але ми їх зараз формалізуємо в більш такий чіткий план.

Отже перше, що має зробити інженерна психологія (і ви коли створюєте нові програмні продукти, нові скріни).

Необхідно проаналізувати, що конкретно хоче від вас людина.Або що ви придумали.

Тобто треба чітко знати, чого вам не вистарчає як користувачу, яким чином саме ваша система, штучна, технічна, може забрати на себе частину функцій людини?

Тобто людина має довірити цій автоматичній системі вашого продукту свою діяльність.

Відвідно фактично це як система стає дитиною для користувача, і користувач має якби піклуватися про систему і довіряти тим діям, які зробить система.

Ну і відображати це елементами на скріні.

Отже аналізуємо, що хоче людина, формалізуємо, що хоче людина.

Чітко питаємося "Ти людина залишаєш за собою цю діяльність, чи ти довіряєш інтерфейсам, взаємодіям технічним"

Потім проектування оцього інженерного елемента. Це розписуються структури.

Тобто одна дія, друга дія, третя дія, четверта дія.

Це робимо після одного кроку, це робимо паралельно розприділяємо на дві. Потім знову ті дві дії з'єднуються в одну.

Тобто це є так званий шлях, або доржня карта оцього проектування.Які частини ми зробимо першими, які частини ми зробимо другими.

Далі. Дослідження спільної діяльності операторів. Як правило зараз майже всі програмні продукти, вони є багатокористувацькими.

Тобто в них є основне ядро, є окремі кабінети для користувачів, кожен користувач може давати там свою інформацію, але разом вони функціонують в межах цього програмного продукту.

Ну і як правило, щоб підвищити соціалізованість користувачів, щоб вони між собою ділилися своїм досвідом користування програмним продуктом,

їм необхідно дати можливість, грубо кажучи, розшарити свою діяльність. Тобто поділитися досвідом.

Ну наприклад, ви завжди бачите в менюшках, тіпа ютюб, є така кнопочка типу переслати ссилку з тим відеофайликом якомусь своєму друзяшці.